"Золотим серпиком місяця серпень літо відрізає"

Як би ми не хотіли пришвидшити чи сповільнити біг часу, але нічого тут не вдіємо. Хвилина за хвилиною, день за днем котиться наше життя вперед, – за місяцями змінюються сезони, за сезонами роки. Ми стаємо старшими, мудрішими, а в чомусь – просто іншими. Десь – здобуваємо, десь втрачаємо, щось відкриваємо нове, а іноді й жалкуємо за старим. 
Але однозначно, що з кожним днем приходить розуміння того, скільки потрібно ще встигнути, відкрити, зробити, побачити, а часу на здійснення усіх цих мрій з кожним роком стає все менше і менше. Ось погляньте, – уже й цьогорічне літо підходить до свого логічного завершення. І хоча наявність ще тридцяти днів цього гарячого робочого і водночас легковажного відпочинкового сезону, не рахуючи сьогоднішнього, тридцять першого, досить оптимістично заявляє про його активну присутність у нашому житті. Щоправда, реалізм стримано нагадує, що проминуть вони надзвичайно швидко...
Однак у тих, хто ще не був у відпустці цього року, наявність тридцяти серпневих днів у запасі надає впевненості у присутній цілком реальній можливості відпочити і набратися натхнення та сил перед новим навчальним роком, перед осінню та подальшим бігом життя вперед за усталеним графіком, ритмом, змістом, щоправда, зі щоразу нарощеним темпом та потенціалом дедлайнів. 
Отже, серпень. У сучасному календарі цей місяць серпень займає восьму позицію. Однак так було не завжди. Ще в Давньому Римі, згідно з юліанським календарем, він був шостим і своєю назвою зобов’язаний одному з римських імператорів. Але розповідь про це варто починати з 46 року до нашої ери, коли Юлій Цезар вирішив навести лад у літочисленні. Для цього необхідно було ліквідувати протиріччя між римським календарем, що нараховував 355 днів на рік, і єгипетським із його 365 днями. Як завжди буває, діяльності великих реформаторів передує не менш велика робота фахівців. Не став винятком і випадок із Цезарем. Олександрійському астроному Созигену, який виконував «найвище» розпорядження, довелося добряче попрацювати, аби поєднати обидва календарі з урахуванням усіх свят, а також сонячного та місячного циклів. А проведення самої реформи стало вже справою техніки. Великий імператор перейменував п’ятий місяць квінтиліус в «юліус» у власну честь. І саме цей, так званий, юліанський календар було взято за основу календаря сучасного. Тоді в ньому панував повний порядок: довгі та короткі місяці чергувалися та йшли один за одним так, що на зміну місяцеві з тридцяти одним днем приходив тридцятиденний. 
Та не пройшло й двадцяти років, як гармонію в літочисленні було порушено. У 27 році до Різдва Христового трон Римської імперії посів новий диктатор – Август Октавіан. Йому не давали спокою лаври Цезаря, і він маніакально прагнув у всьому походити на свого великого попередника. А ще – хоч якось увіковічнити своє ім’я. Сам придумав чи хтось підказав, але спосіб було знайдено: наступний, після юліуса, місяць, що звався досі «секстиліус», тобто «шостий», було наказано йменувати «августом». Але й тут виникла проблема, бо юліус нараховував 31 день, то й август повинен був мати не менше. А де ж його взяти, той день? На допомогу імператору прийшов сенат, який прийняв рішення «урізати» й без того короткий лютий, щоб урівняти серпень з липнем. Відтоді, вступаючи в протиріччя з будь-якою логікою, два сусідніх місяці мають однакову кількість днів... 
Таке ось діялось колись у Давньому Римі. А от наші предки – слов’яни жили своїм життям, дуже відмінним від римського. Правда, й у них «серпен» чи «зарев», що відповідає сучасному серпню, був шостим місяцем календаря. В цьому була своя закономірність, оскільки рік в Давній Русі брав відлік з березня – першого весняного місяця, коли оживала природа і починався новий землеробський цикл. У 988 році, з приходом християнства, руський князь Володимир Святославович переніс початок нового року, згідно з візантійським календарем, на 1 вересня. Таким чином, серпень став останнім – дванадцятим місяцем. І лише після реформи 1700 року новий рік зайняв звичне для нас місце – 1 січня, а серпень – не менш звичне восьме місце в календарі. 
Серпень – восьмий, третій літній місяць – для нас асоціюється із давнім атрибутом жниварства – серпом, що і дав назву цьому місяцю. «Жниварське» походження, до речі, має серпень і у білорусів: у них він іменується «жнивнем», хоча у розмовній мові нерідко, особливо на межі з Україною, вживається й «серпень». А діалектичний лексикон має у нас для серпня інші назви: «густир» (від густого врожаю на полях та в садках), «хлібосол», «живець», «зоряничник» (пора дозрівання зерна), «городник». 
За народним календарем стверджувалось, що в перший день серпня – Мокрини. Якщо слідувати за логікою, пов’язаною з цим ім’ям та словом «мокрий», в цей день, очевидно варто чекати дощу. Більше того, за його наявністю завбачували погоду на цілу осінь. Отже, говорили так: як на Мокрину дощ іде, то буде дощова осінь, – якщо зранку, то дощовим буде початок осені, опівдні – середина, надвечір – кінець.
А щодо кожного серпневого дня, то погодні прикмети були такими. 
2 серпня — Іллі
Якщо зранку хмарно, то сівба повинна бути рання і можна чекати доброго врожаю: якщо хмарно опівдні – середня сівба, а якщо ввечері – сівба пізня і врожай поганий. Цілий день сонячно – на недорід. Минув Ілля – чекай гнилля.
4 серпня — Марії Магдалини
Якщо великі сильні роси – льон буде сірий та косий, якщо гроза – сіна буде багато.
6 серпня — Бориса і Гліба
Прийшов Борис і Гліб – встиг у полі хліб. Починався період найбільшого збирання грибів. На Бориса і Гліба берися до хліба. Борис і Гліб сіють ранній хліб.
7 серпня — Ганни Холодниці, Макара
По Ганні судили про зиму. Яка погода до обіду – так зима до грудня; яка після обіду – така після грудня. Дощ цього дня віщує теплу, але сніжну зиму. Якщо ранок 7 серпня прохолодний, то й зима буде холодна.
Яка погода 8 серпня – такі будуть і наступні чотири тижні.
12 серпня — Сили, Івана-воїна
З дня Сили можна починати сіяти озимину.
14 серпня — Спас перший, медовий, мокрий, Маковія
Який Маковій, таке й Успіння (28 серпня).
15 серпня — Степанів день
Яка погода цього дня, така буде у вересні. Починали косити отаву. 
16 серпня 
За цим днем прогнозували погоду в жовтні. Вітер з вихорами – на сніжну зиму.
17 серпня
Погожий день – то й листопад буде погожий, а коли хмарно і дощить – то й листопад буде сірий, і рано засніжить. 
19 серпня — Спас 
Прийшов Спас – бери рукавиці про запас. Минув Спас – держи кожух про запас. Як у Спасівку великі вітри, то зима буде з віхолами та лютими морозами, якщо на деревах жовтіє листя, то буде рання осінь. Якщо на Спаса нема дощу, то буде гарна суха осінь, а дощ обіцяє сніжний січень, спека – січень морозяний. Пройшов Спас – пішло літо від нас.
21 серпня
За цим днем відповідно до погоди завбачували січень.
23 серпня — Лаврентія
На Лаврентія дивляться опівдні на воду: коли тиха, то й осінь буде тихою, а зима без завірюх. 
27 серпня — Тодося, Михея
Якщо в цей день дме сильний вітер, вересень буде непогідний. Якщо день вітряний – на вітряну осінь, якщо буря – вересень буде дощовий. 
28 серпня — Успіння, перша Пречиста
Початок молодого бабиного літа (з 28 серпня до 11 вересня). Якщо погода в цей час гарна, то старе бабине літо (13-21 вересня) буде негожим. Яка перша Пречиста, така й осінь. 
29 серпня — третій Спас, горіховий
Якщо журавель відлетить до третього Спаса, то на Покрову буде морозно. Починається відліт ластівок. Післяуспіння прийшло – сонце на осінь пішло.


  Огляд місяця