"Серпневий етюд в небесних тонах зі смаком яблучного пирога"

Серпень – особливий місяць. Триває справжнісіньке літо, якого ще в принципі багато, але вже зовсім інше. Воно ще сповнене відгомоном липневої спеки, але вже приправлене вечоровою прохолодою вересня, воно ще активно-солодке, як кавуновий сік, що тече по рукам аж до ліктів червоними патьоками тепла, але вже пахне м’ятно-осінньою свіжістю, немов стримано-зелений мохіто, який ще подають на відкритих терасах вуличних міських кафе в контексті «літнє меню». І небо серпневе – просто неймовірне, високе, блакитно-синє, з прозорими білими хмаринками. Його синь аж хочеться спробувати на дотик, наче хтось розтирав пальцями пастель на акварельному папері, легко черкаючи пучками об його шорсткі виступи.

Серпень хочеться черпати великою ложкою, аби вдосталь насититися, навіть про запас, з огляду на довгу зиму, аж до наступного серпня, його смаками і запахами - кавунів, динь, меду, солодких літніх яблук, соковитих оксамитових персиків, сизувато-синього домашнього винограду, вареної молодої кукурудзи, рожево-червоних матових, справжніх з грядки помідорів «Волове серце».
Серпень гріє, огортаючи млосним денним теплом, як вільний широкий накинутий на плечі светр, сплетений на грубих спицях із пряжі, зсуканої із сріблястої летючої павутини та золотисто-білих, випалених сонцем соломинок, і узори на ньому такі дірчасті, що вечірні протяги з легкістю гуляють його рукавами та полами, однак це вже таки светр, у який можна й закутатися, якщо вночі вже зовсім похолоднішає.
Серпень пахне теплим сірим пилом, висушеним вздовж тротуарних бордюрів, болотяною затхлістю озерної води, яка полюбляє «цвісти» в серпневу спеку аж до проливних осінніх дощів, гладіолусами та жоржинами, які не мають власних яскраво виражених квіткових ароматів, але тонкі нотки їхніх пелюсток та листя так ненав’язливо нагадують про Перше вересня і Свято шкільного дзвінка. 
Серпень просить хоч на деякий час відкинути нагальні справи і романтично запалити у садку ліхтарики, накрити біля будинку круглий стіл з білою мереживною скатертиною, приготувати чай з яблучним пирогом і згадувати літо, яке ще не закінчилося, але за яким уже хочеться сумувати.


  Огляд місяця