Січень рік розпочав, січень зиму навпіл розділяє…
На календарі - січень, а за вікном - практично весна. Цьогоріч погода зовсім не сприяє ні новорічному, ні різдвяному настроєві, то ж доводиться створювати його самим! Але що тут поробиш - рік на рік не схожий, тому треба тішитися тому, що є. Адже погодні сюрпризи завжди були, є і будуть. І до цього потрібно ставитися філософськи. Головне, щоб у душі панували радість, спокій, впевненість, мир і, звичайно, відчуття свята, яке не може не виникнути від таких рідних і знайомих з дитинства слів, що у кожного асоціюються лише із січнем: "Христос народився!" - "Славімо його!".

Січень - перший місяць року в григоріанському календарі. Один із семи місяців, що має 31 день. Російська назва місяця - "январь", запозичена у стародавніх римлян. Вони присвячували цей місяць одному з докапітолійських древніх божеств - дволикому Янусові. Це божество "відповідало" за небесну браму. Вранці відчиняло її, випускаючи Сонце на небо, і тоді одне з двох його облич сяяло від радощів. Ввечері зачиняло браму за Сонцем, що йшло на спочинок, і тоді друге його обличчя було сумним. За своїм характером це місяць дивних контрастів. Чи не тому про нього мовиться: "Сонце хоча й блищить, проте й мороз тріщить". Саме на січень, який пересікає зиму, припадають водохрещенські морози. Відтак, серединний період, що ділить (січе) зиму навпіл, на думку деяких мовознавців, і дав назву місяцеві. Існує також думка, що назва січень походить від слова "січа". У давнину в цей час починали розчищати ділянки від корчів, щоб навесні їх засіяти. Цей промисел називався січа. До цього перший місяць року мав і інші назви: студень, просинець, сніговик, тріскун, вогневик, льодовик, щипун, сніжень, лютовій. А ще його також називали в давнину білошубником, зграйником, колядником.

Хоча січень і започатковує рік, але після грудня є другим місяцем зими. Традиційно, він буває найсуворішим в контексті морозів, сніговіїв та заметілей. Не випадково в народі з про другий зимовий місяць говорили: "Січень снігом січе, а мороз вогнем пече". Були також і інші народні прислів'я: "Січень без снігу - літо без хліба", "Зимова днина така: сюди тень, туди тень - та й минув день", "Січень, січися, а ти - до печі тулися", "Січень не так січе, як у вуха пече", "У січні вночі панують сови та сичі", "Січень січе та морозить, а ґазда з лісу дрова возить", "В січні сніг січе з вітрами, а пияк трясе зубами". Чимало із січнем пов'язано і погодніх прикмет. Скажімо такі: - Січень без снігу - літо без хліба. - Зелене Різдво - білий Великдень. - Який день Різдва - такий і на Петра, бо як Різдвові, так і Петрові. - Прийшов Степан - на ньому червоний жупан. - На Водохрещі день теплий - буде хліб темний. - На Опанаса-ломиноса бережи носа. - Краще Різдво тріскуче, ніж пекуче. - Якщо січень холодний, то липень - сухий і спекотний; грибів не ждіть до осені. - У січні - березень, то бійся в березні січня. - Якщо січень мокрий та з відлигами - жди холодного літа. - Як на Новий рік падає сніг, то будуть гриби рости. - Якщо дерева в січні часто покриваються інеєм - на щедрий врожай. - У січні луна йде далеко - морози міцнішатимуть. - Якщо у січні висить багато густих і довгих бурульок - урожай буде хороший. - Якщо у січні часті снігопади та завірюхи, то в липні часто йтимуть дощі. - Як на Новий рік і на Різдво позамерзають бурульки під стріхою, то це прикмета, що цього року буде врожай на кукурудзу.
Січень багатий на християнські та народні свята.

7 січня - один із найзнаменитіших і найвеличніших празників святкового календаря - Різдво Христове, що в народі йменують просто Різдвом.
13 січня - Маланки, або Василів вечір, Щедрий вечір. Цього дня господині готують щедру кутю і пригощають нею всіх, хто приходить. З вечора й до півночі щедрувальники обходять оселі.
18 січня - Хрещенський Святвечір. Цього дня готують "голодну кутю" та "закликають мороз". Третє різдвяно-новорічне свято - Водохреще, як Різдво та Василь (Старий Новий рік), також має своє надвечір'я і це - останній день колядок. А ще 18 січня - це Святвечір з голодною кутею: тотують третю й останню кутю різдвяно-новорічних свят. В цей вечір і ворожили на долю і примічали погоду: "Як на голодний вечір темно, то вродить гречка".
19 січня - Водохрещі, Водохреще, Йордана, Ордана. З ним пов'язують хрещення у водах річки Іордан Христа і при цьому на Христа зійшов святий дух у вигляді голуба, посланого Богом-Отцем. Вважається, що на Водохреще вода набуває цілющих властивостей і зберігає їх весь рік.
20 січня - Івана Предтечі, Хрестителя. "Прийшов Іван Предтеча та й забрав свята на плечі. Після Івана Предтечі, хто не робить, того б'ють у плечі". Цим днем закінчувалися зимові святки.
21 січня - Опанаса; Пів-Івана, Різдвяний день. Святкують переважно жінки, бо кажуть, що "Пів-Івана полоще ложки". Цей день збігається з Різдвом, а тому іще називали "виряджанням", або "проганянням свят". Власне на Різдвяний день повністю завершуються всі святки зимового циклу. Літні жінки, прикрасивши гребені, ходили від хати до хати, а потім збиралися в одній з осель за святковий стіл
23 січня - Маркіяна. Його називали ще "Грицем-літозазивачем", і вважалося, що "Який день - таке й літо". Іній на стіжках - на мокрий рік
25 січня -Тетяни. Якщо вигляне сонце, то рано прилетять птахи з вирію, а коли сніжно, то літо дощове.
28 січня - якщо дме вітер, рік буде сирий.
31 січня - Опанаса. Переважно цей день буває холодним, а тому казали: "З Опанасовими морозами жарти лихі. На Опанаса-ломиноса бережи носа".